Код на папці чи шифрування файлу
Це два різні механізми, і різниця між ними важить тоді, коли щось іде не так.
Код на папці визначає, що програма вам показує. Якщо між людиною та файлами стоїть лише програма, то будь-кого, хто дістанеться до сховища іншим шляхом — через видобування резервної копії, криміналістичний інструмент чи викрадений і розблокований пристрій, — код не зупинить, бо самі файли ніколи не змінювалися.
Vaultine шифрує кожен файл AES-256-GCM ще до запису, а збережені дані розділено й рандомізовано, тож ніщо на диску не схоже на оригінал. Ключ створюється з вашого малюнка або PIN-коду й ніколи не зберігається. Витягніть диск, підключіть його деінде, запустіть програму відновлення — без вашого коду нічого читабельного не знайдеться.
Дві папки чи дві підготовлені відповіді
Другий код у Privault відкриває другу папку, і це дає ефект приманки: показуєте одну, а іншу тримаєте в таємниці.
Vaultine розділяє два завдання, які тут злиті в одне. Decoy Vault відкривається за другим кодом і показує сейф, який ви заздалегідь наповнили нешкідливими файлами, тож ви самі вирішуєте, що хтось побачить. Duress Vault відкривається за третім кодом, показує порожній сейф і водночас стирає ваші справжні сейфи — на випадок, коли файли взагалі не мають уціліти. Після цього він стає вашим основним сейфом, тож не лишається порожньої оболонки, яку довелося б пояснювати. Обидві функції входять у Pro, і обидві налаштовуються свідомо.
Оскільки Vaultine відхиляє будь-який код, якого не розпізнає, на пристрої є саме ті сейфи, які створили ви. Це варто знати про будь-яку програму-сейф: деякі створюють ключ просто з того, що введено, а отже будь-яке введення щось відкриває — навіть сейф, якого ви ніколи не створювали.
Один сейф, чотири платформи
Privault — програма для iPhone. Vaultine працює на Windows, macOS, iOS та Android, тож той самий сейф є і на комп'ютері, де насправді лежать ваші документи.
