Приховати папку — це не замок
Звичайний підхід на спільному комп'ютері — це папка з нудною назвою або атрибут операційної системи «прихований». Обидва є домовленостями про найменування. Будь-хто може змінити налаштування, відсортувати за датою або підключити накопичувач до іншої машини і прочитати все, без жодного пароля.
Vaultine шифрує кожен файл за допомогою AES-256-GCM перед його збереженням, тому різниця полягає не в тому, чи може хтось знайти файли. Річ у тім, що їх знаходження не допоможе.
Власний замок, а не сімейний
На спільному пристрої пароль для входу зазвичай є загальновідомим, і це нормально для того, що він робить. Сейф відкривається за допомогою окремого патерну 5x5 або шестизначного PIN-коду, тому можливість увійти в комп'ютер не означає можливість відкрити ваші документи.
Якщо цього хочуть більше ніж одна людина, кілька сейфів означають, що кожен із вас може мати власний сейф на одній машині зі своїм кодом, без того, щоб хтось адміністрував когось іншого.
Відійти — це нормальний випадок
На спільному комп'ютері ви не закриваєте все, ви встаєте. Приховане автоблокування впорається з цим: сейф закривається, а криптографічні ключі видаляються з пам'яті, щойно програма згортається, тому наступна людина, яка сяде за комп'ютер, знайде закритий сейф, а не відкритий.
Вбудований переглядач має значення з тієї ж причини. Файли відкриваються всередині сейфа, тому розшифрована копія ніколи не потрапляє в спільну або тимчасову папку, куди міг би отримати доступ інший акаунт на машині.
Це не про таємниці від вашої родини
Більшість із того, що має зберігатися в сейфі на домашньому комп'ютері, є нудним: податкові декларації, медичні довідки, скани паспортів і посвідчень особи, страхові документи. Ніщо з цього не повинно бути таємницею від людей, з якими ви живете. Це також не повинно бути на відстані одного подвійного кліка для кожного гостя, кожного майбутнього власника машини та кожного програмного забезпечення, що працює на ній.



